Кооперативне навчання – це технологія навчання в  малих групах

Кооперуватися в рамках навчального процесу – означає працювати разом, об'єднуючи свої зусилля для вирішення загального завдання, при цьому кожен виконує свою конкретну частину роботи. Згодом, учні повинні обмінятися отриманими знаннями. Суть даного методу: «Кожен досягає своїх навчальних цілей лише в тому випадку, якщо інші члени групи досягають своїх».

Сьогодні в науковій літературі описано багато видів технологій кооперативного навчання (дослідники нараховують більше ніж 50), найбільш відомі з них такі:

• «Навчаємося разом» (Learning Together) Роджера і Девіда Джонсонів;
• навчання в команді (Student Team Learning); 
• кооперативного навчання Елліота Аронсона «Пилка» (Jigsaw);
• технології «Пилка – 2», розроблена Р. Славіним.

Метод «Навчаємось разом»

Варіант методу кооперативного навчання «Навчаємось разом» ( Learning Together ) розроблений в університеті штату Міннесота в 1987 році Роджером і Девідом Джонсонами.

Етапи організації:

1. Навчальна група об’єднуються у різнорідні (за рівнем навченості) групи по 3-5 учнів.
2. Кожна мала група отримує одне завдання, що є підзавданням, головного завдання, над яким працює вся навчальна група. У результаті спільної роботи малих груп досягається вирішення загального завдання.
3. Оцінюється робота малої групи залежно від досягнення кожного учня. Тому завдання в групах диференціюються за складністю та обсягом.
   Обов'язковою є вимога активної участі кожного члена малої групи в загальній роботі, але у відповідності до своїх можливостей. На думку розробників даного методу, велика увага має бути приділена питанню комплектації малих груп (з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей кожного школяра) та розробці завдань для кожної конкретної малої групи. 

Навчання в команді

Даний метод кооперативного навчання передбачає  малу групу з 4-5 учнів та приділяє особливу увагу «груповим цілям» та успіху всієї групи. Його  можливо досягти тільки в результаті самостійної роботи кожного члена малої групи у постійній взаємодії з іншими членами цієї ж групи при виконанні  завдання. Таким чином, завдання кожного учня полягає не тільки в тому, щоб зробити щось разом, а і в тому, щоб пізнати щось разом, щоб кожен учень малої групи оволодів необхідними знаннями, сформував потрібні навички, і при цьому, щоб вся мала група знала, чого досяг кожен її учасник.

Етапи організації:

1. Учитель проводить оглядовий виклад нового матеріалу з ​​акцентом на тих моментах, з яких команди будуть виконувати індивідуальні завдання. Лекція має бути досить інформаційною за змістом і одночасно практично спрямованою.
2. Далі учні працюють у командах над конспектами лекції, допомагаючи один одному зрозуміти її зміст. Вони можуть ставити один одному питання, з’ясовуючи для себе незрозумілі моменти. Запитання учителеві дозволяється ставити тільки тоді, коли ніхто з членів команди не може відповісти на нього.
3. Після опрацювання конспекту лекції учні виконують індивідуальні роботи. На даному етапі допомога один одному виключається, кожен член команди працює самостійно. Головна особливість даного методу полягає в системі оціннювання індивідуальних робіт.
4. Оцінка здійснюється за прогресивно-порівняльною ознакою: учень може поповнити скарбничку команди тільки в тому випадку, якщо його оцінка за дану роботу вище середньої оцінки за попередні роботи. Команда, яка набирає за підсумками вивчення теми найбільшу кількість балів, вважається переможцем.

Метод командної підтримки індивідуального навчання

Суть цього методу полягає в наданні малим групам можливості просуватися у вивченні навчального матеріалу в індивідуальному темпі.
Етапи організації:

1. Учні працюють в малих групах над індивідуальними завданнями, у процесі виконання яких вони можуть звертатися один до одного за порадою та допомогою, виправляти допущені помилки. Учитель, у свою чергу, спостерігає за роботою малих груп, а також по черзі пояснює новий навчальний матеріал малим групам, які закінчили працювати над індивідуальними завданнями з а попереднього матеріалу.
2. Індивідуальні завдання перевіряються спеціально призначеними учнями – «моніторами» з різних груп. Вони забезпечуються листами з відповідями для оперативної перевірки індивідуальних робіт. У цей час учитель має можливість індивідуально працювати з кожною малою групою.
3. Наприкінці засвоєння курсу підводиться підсумок: сумарний навчальний результат групи за індивідуальними завданнями.  

Метод «Пилка»

Цей підхід до організації кооперативного навчання був розроблений професором Еліотом Аронсоном в 1978 році і названий Jigsaw (у дослівному перекладі з англійського - пилка).

Етапи організації:

1. Учні  організовуються в групи по 4-6 чоловік для роботи над завданням, яке розбите на фрагменти (логічні або смислові блоки).  Кожен член малої групи знаходить матеріал зі своєї теми.
2. Потім учні, які вивчають одне і теж питання, але працюють у різних малих групах , зустрічаються і обмінюються інформацією, як експерти з даного питання. Це називається «зустріччю експертів».
3.  Далі вони повертаються у свої малі групи і навчають усього нового, про що дізналися самі від інших членів малих груп . Ті , у свою чергу, доповідають свою частину завдання (як зубці однієї пилки).
4. Оскільки, єдиний шлях засвоєння матеріалу всіх фрагментів полягає в тому, щоб уважно слухати партнерів по команді і робити записи, ніяких додаткових зусиль з боку вчителя не потрібно. Учні зацікавлені в тому, щоб їхні товариші добросовісно виконали своє завдання, тому що це відображається на їхній підсумковій оцінці. Звітують кожен учень окремо по темі і вся команда в цілому.
5. На заключному етапі учитель може попросити будь-якого члена команди відповісти на будь-яке питання з даної теми.

Метод «Пилка-2».

У 1986 році Р. Славін розробив нову модифікацію методу «Пилка-2». Цей метод передбачає роботу учнів групами в 4-5 осіб.

Етапи організації:

1. Замість того, щоб кожен член малої групи отримував окрему частину загальної роботи, вся мала група працює над одним і тим же завданням. Але при цьому кожен член групи отримує завдання, яке розробляє особливо ретельно і стає в ньому експертом.
2. Проводяться зустрічі експертів з різних груп.
3. В кінці заняття всі учні проходять індивідуальний контрольний зріз, який і оцінюється. Результати учнів додаються.  Мала група, що зуміла отримати  найвищу суму балів, стає переможцем.